втомлені і розлючені
ми пробиралися крізь брудний сніг дійсності
і жодної звістки не було.
скажи, що це хоча б знамення -
нехай навіть остаточного краху, але ж
нічого не змінюється.
попіл багатть падає на наші похилені плечі -
знущальна пародія на сніжинки.
ну ж бо, загадай бажання і тоді впаде зірка
і нічого не зміниться і ми будемо сміятися у відчаї,
бо лише у відчаї сміх набуває справжньої дзвінкості,
і ми казатимемо: "ніхто нас не чекає,
ніхто не звертає уваги і нам байдуже і ми
втомились [i]бути[/i]"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528905
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Saturnus