Торкнувся біль її лиця,
Аж серце кров’ю облилося.
Знов доля в матері важка
Не так в житті усе збулося.
Вона молилася за сина:
- Аби живий! Аби живий!
Холодний меч і порожнина…
І він замовк… І вже німий…
Вуста завмерлі посиніли,
На скроні сніжна сивина…
У вирій гуси полетіли…
Будь проклята вже ця війна!..
Вона припала до могили,
Хотіла з сином в небо йти.
Чи то земля дала їй сили…
У неї ще ростуть сини.
І вже середній йде до бою
За Україну, за наш край.
Вона всміхнулася від болю:
О, Україно, поставай!
Молодший теж піде, як треба,
Бо Україна понад все.
На прапорі блакитне небо
І жито в полі що росте.
Торкнувся біль її лиця,
Аж серце кров’ю облилося.
Постане Україна вся
Під синє небо і колосся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528863
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Східний