(карпатцям Донбасу)
[color="#1500ff"] [i]Мій раю зелений,
Мир-зіллям маєний,
Стелися круг мене
В далекую даль![/i]
І.Франко
[/color]
Повернулись у пекло… Повернулись вмирати…
То прапрадіди звали прощатись — прощайте Карпати,
То мотуззям прозірним тягли роду пасати –
Прощавайте Карпати, – тужби́нище нам омивати…
А сонце гривасте шельмує намисто,
Із заходу «гради» примир’я розтерзують в зблиски,
І крутиться день на хвості у відьмиська…
Карпати далеко – звірячії гульбища близько.
Розклаптене серце свавіллям стократним,
А пекло свідомить зубиська, – а Бога за ґрати,
А горе кудлате злетілось вбивати –
Чумне…
…Журавлі…
…Журавлята…
…П-р-о-щ-а-й-т-е Карпати…
*
Могили батьків – люляють смереки.
Могили дітей – залюблені спеком.
Вітріють вітрища, чубіють заграви –
Осмолена тиша на паперті слави…
02.10.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528780
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: *SELENA*