Заберіть у художника фарби –
Від пензля залишиться тріска.
І зітріть дивний дар із карми!
І скажіть, що я - песимістка!
Заховайте від лірика струни –
Дивний голос утратить солістка,
Залунають кричущі думи.
І скажіть, що я - песимістка!
У романтика мрії хапайте,
Посадіть, де залізна клітка,
І відчути весну не давайте.
І скажіть, що я - песимістка!
Ви зітріть у побожного віру,
Як собаку, в мороз, без кістки,
І на сонце перину сіру!
І скажіть, що я - песимістка!
Песимістка?! Закляття суворе!
По душі - як нагайкою били!
Просто зараз в мені говорить
Оптимістка, яку убили...
Біля зрадженої долоні,
Недописаний вірш про світле,
Та рядки вже давно холодні
І їй сонце давно не рідне...
2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2014
автор: Ганнуся Дудник