Тебе помічу, подих затамую…
Дихати важко, ніби в очі дим…
Хоч ти давно забув, що я існую,
Зелене листя стало золотим…
Твої слова пестливо-жартівливі,
Смішні до сліз – до схрону у душі…
І натяки палкі та несміливі,
Сховаю, заримую у вірші…
Недбалим помахом бабине літо
Теплом поманить…розмалює сад…
Але морози перші – зими діти,
Вже на порозі, знає листопад…
Та доки крони в полум`ї багрянім,
А кров вируючи, тамує біль,
У почутті утопить полум`янім,
Що не загасять дощ, чи заметіль.
02.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2014
автор: Лина Лу