І знову сни приводять не туди,
На жаль, свідомість знає більше,
ніж потрібно.
Прокинувшись, відразу лину до води -
у сні згорала відчаєм -
напиться б.
І знову сни приводять у твій дм,
Туди, де серце вже живе роками,
Якими не блука воно шляхами,
А лише там знаходить дивний цей спокІй.
І знову сни дають мені тебе,
Я б все віддала, щоби їх не було.
І скільки б не клялася, що забула:
Ти Є!
Раніше я втікала в свої сни.
І прагнула навіки в них тонути.
Тепер: "Не дай собі заснути!
Він розчинився повністю в тобі!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528506
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.10.2014
автор: Аня Гаврилець