Чомусь в цілунках криється тривога -
що все це так... А не від Бога,
всьому виною лиш тестостерон -
Це не кохання ще...Простий гормон.
Кохання ж це коли з закритими очима,
не відчуваючи безглуздя за плечима,
ідеш вперед тримаючи в долоні
чиєсь життя у добровільному полоні...
Коли годинами шукаєш серед міста
її одну...Найкращу перлу із намиста,
краплину чистої водиці з неба,
торкнутися б...До болю треба!
І уночі немає часу роздивлятись зорі
вслухаючись замріяно у голоси прозорі,
як під гіпнозом зустрічати ранок -
в якім вона твого життя світанок...
Кохання це забувши про закони
творить разОм - руйнуючи кордони,
і поспіхом втікати в темну ніч,
Залишивши для інших шепіт протиріч...
Разом життєвий шлях змалюєте на полотні,
розлукам скажете одноголосне "ні"!
підете в світ вже власними стежками,
Навіки зв*язані обітніми словами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528472
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2014
автор: Турист