Ти не покликав, а вона чекала…
Давно осліпнувши від сліз…
І до схід сонця подумки збирала
Слова, що вітер їй приніс…
Шукала відповідь…чому не чуєш?
Стежки топтала навмання…
Гадала рунами, чи ти існуєш?
Молилась ніч… та до рання…
Солоні сльози – перлами на трави,
Росою вранці мерехтять…
Кохання – біль їй, а йому – забава…
І не віддати … не віднять…
Та ось…нарешті… сяйво промайнуло,
До місяця – срібна струна…
Пішла до нього… тінню промайнула…
На той місточок...із вікна…
07.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2014
автор: Лина Лу