І все-таки – осінь. І ось таки знову
у колір веселки одягнений ліс,
і сонечко ллється крізь небо ранкове
у паморозь сиву прозорих беріз.
Як завше усміхнене бабине літо
снує павутинням декори свої,
і ловить у пелену жовте намисто,
розсипане вітром під ноги гаїв.
Із пагорбів змита художня палітра
гарячого миру суворого світу.
Небесне бюро прогнозує грозу.
Дугою блакитною річечка в’ється,
і сонце, здається, ось-ось усміхнеться,
змахнувши нарешті останню сльозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528081
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: I.Teрен