За кожною світлиною життя
І Доля, що перервана на злеті,
Сюди їй вже немає вороття...
На Інститутську люд несе букети.
І не одна впаде гірка сльоза
(Ось і Валенса плакав на цім місці).
Тоді зимовим містом йшла гроза,
Не сто їх полягло й, на жаль, не двісті.
Чи з каменю у тих людей серця,
Хто вже забув як юнь тут умирала,
Вмивалась кров'ю вулиця оця?..
А їм грошей і влади, досі, мало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528034
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Патара