[i][u]У світі[/u] примар світлотіні.
[u]у світлі[/u] з відтінком мартіні,
у снах мерехтливо- мінливих,
так, я марю тобою, милий.[/i]
Мій день по вінця сповнюєш собою:
диким медом, трояндовою водою,
то терпким чаєм, вином, то журбою,
а то - смолою, гіркою смолою.
Хвилини осені спливають [u]відчайдушно[/u].
душно з тобою в кімнаті, [u]душа[/u] моя,
[u]душно[/u]!
виписаним ієрогліфом [u]непорушно[/u]
горить твій дотик. [u]Тишу порушмо![/u]
Ламаймо ці стіни! Зорі зриваймо!
На землю впаде раптом...
...небо - під ноги - пухким килимом.
Сонце - замість серця - аби хоч зігрітись.
Туманом очі застелені - солодким видивом.
Дай мені руку,
[i]раз на землі нам ніде подітись,
[/i]
[i]будемо вітром хмари гнати за обрій,
роси збирати в садах і солодку суницю.
Ти мені дав цей первісний, жаданий спокій,
я тобі - ніжності вічність й з миру блакиті криницю.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527961
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Asha