Лина Костенко
"Дождь это – душ, что небо расплескало..."
Дождь это – душ, что небо расплескало.
Сады цветут! В берёзах бродит сок.
Вот песнь заводит соловей, Ла Скала!
Чернобыль. Зона. Вот такой итог…
Тут во дворах везде разлив сирени,
Сирень заборы выгибает вниз.
Тут щука, как подлодка в бой последний
Идет… А гуси рвутся ввысь.
Где клены проросли через пороги,
Жил-был народ над Припятью… Исчез.
И Рыжий лес поганит жизнь в итоге,
И Смерть выходит за грибами в лес!
(перевод с украинского –
Владимир Туленко)
Ліна Костенко (нар.1930)
* * *
Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип"яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527867
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 05.10.2014
автор: Володимир Туленко