[i]Лагідно осінь шепоче у соте,
Та піднімає знамена.
Вже на кроні листя щирозолоте –
У того старого клена…
І ніжно вже сивий вечір надходить,
Запалює перші зорі.
Тихесенько місяць в небо виходить,
Ці дні ще теплі, прозорі…
Окутані сріблястими нитками,
Вишите золотом листя.
Наче квітки ніжними пелюстками,
Стрічають дні падолиста…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527860
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Валерій Кець