Рве серце біль, мов буря простір,
Перевертає все нутро,
Коли дивлюсь на наших хлопців,
Що були ранені в АТО.
Ще вчора мир голубив хати,
Жив край без страху від вогню.
І знав – є день, щоб працювати,
А ніч – для спокою і сну.
Сьогодні в дім прийшла руїна,
Стріляє зрада з-за плечей
Вогнем лжебратської країни
І хижим блискотом очей.
Гадали ми, здобули волю,
Та ворог намір причаїв,
Давно накреслював недолю
Країні маків й солов’їв.
Та скільки б не плелася зрада,
Брехня не лилася в ефір,
На повний зріст постане правда,
У славі край знесесь до зір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527798
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)