А ти чув, що метелики день живуть?
А так довго до того сидять у коконі...
Тільки б встигнуть! Як усього не забуть?
Я хвилинами - взльоти, ти роками - кроки.
Ну а як народжуся під сльозами злив?
У твоїх долнях мальована, спіймана...
Скільки щастя у почутті красивого,
Скільки сили у почутті вразливості.
Розгорнуся гордо, як прапором, крилами.
І здіймусь, хоч на день, твоїм серцем звільнена.
І я буду над полем, над лісом, над хвилями
Малювати радість барвистими римами.
А ти чув, що метелики день живуть?
А так довго (як довго!) мріють у коконах!
Тільки б взріти в цей день у очах твоїх суть...
Не сполохай метелика! Не сполохай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527790
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: Sandra CurlyWurly