Чує моє серденько, що біда прийде
Тугу і нещастя вона принесе
Забере мене дальше від земельки
Від домівки світлої, від роду святого – рідного
І прийдуть до мене злісні вороги
Будуть бить і мучить
Катувать мене
Будуть насміхатись і
Терзать мій біль
Але непорушно буду я стоять
За вкраїну милу, за мій рідний край
За любов і щастя і гарне життя.
Щоб жили ми гарно, а не як воли
Ми ж не гірші інших,
А ще кращі них!
Наший рід народ був сумирний здавна
І ніколи перший він не нападав
Знав ціну турботи, праці і скорботи
І завжди, як треба міг віддати душу
За свою країну Неньку – Батьківщину
На нас нападали миж не відступали,
А боролись завжди до кінця,
Тож ви вчіться люди мудрості від тоді
Де старе говорить, а мале мовчить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527730
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: I.Dol