Якось так дивно дивитись на Майдан,
Де вже нема наметів, барабанів,
Студентів, що без сумнівів й вагань
Ішли вперед, а часто й в путь останній...
Якось не звично бачити машини,
Хрещатиком снуючи в шість рядів,
Коли «пищать», а не палають шини,
Що кіптяву несуть на ворогів...
Якось не затишно на «голому» Майдані
Стояти просто так, в кишенях руки,
А чи сидіти в затишній кав’ярні
Й не чути сцени об’єднавчі звуки...
Не затишно, не звично й дуже дивно,
Хоч розумію – все так має бути,
Та серце й підсвідомість неупинно
За всіх полеглих кличе до спокути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: Віктор Погуляй