Ходімо гуляти у осінь,
Яку ми так любим з тобою,
Поки не скували морози
Цієї краси золотої.
Ще падає листя із кленів,
Кружляючи, ніби у казці.
О, як на газоні зеленім
Горить воно кольором ясним!
І хочеться тут поблукати,
Послухати шепіт приємний,
Із листя букет назбирати,
Про щось пригадати таємне.
Берізки, неначе сестрички,
Стоять величаво та струнко –
Їм осінь в зелені спіднички
Вплела золоті візерунки.
Та й квітів цвіте ще немало,
Отих, найстійкіших, останніх...
Природа, немов задрімала,
Завмерла в тривожнім мовчанні.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527691
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: Ніла Волкова