Моя осінь добігла епопею
Така ж складна, як вирок є для світу
Згорить колись, лиш вітер попелом розвіє
Ось він, – кінець банальний, - сказав би якийсь вчений.
І люди рук не покладають
Спішать опанувати космос
А потім схочуть стати Богом
Для когось, чогось може і для інших.
Хіба я не зробив нічого
Сидів, чекав, плакав і просив
Прийди, приїдь, приплинь чи прилети
Я тут один знаю про мільйони поцілунків
І про борщ, який подається перед сном.
Прошу не дави на мене ультиматом
Все як є, все як мало бути
Щоб було так – я не хотів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527593
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: Василь Великий