Усе забрали: силу і любов.
Тепер я день у день втираю очі.
Між нами став цей жах і Ваша кров,
І сльози рідних кожен день до ночі.
Ми Вас любили, пестили завжди...
І кожен день чекали: зранку чи опівдні.
А ви пішли від нас отак туди,
Де Вас не бачать навіть самі рідні!
Я кожен день прошу і так молю,
Щоб Ви там разом були і назавжди,
Я Вас люблю, о як я Вас люблю......
Хоч і не можу я прийнять такої правди...
Ви стали небом, вітром, сонцем нам.
Я кожен день прошу зорю про диво....
Ви ж є у нас? Але тепер десь там...
Живіть мої рідненькі там щасливо...
3.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527590
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: Vlada Ley