Вітер ледве коливає листя
В росяних краплиночках води,
Сяє в небі сонце променисте,
Шелестом озвучені сади.
Сонячне тепло у тілі бродить,
Серце сповнює солодкий сум,
Лине, наче у струмочку вóди,
Нескінченна низка різних дум.
Не утримать швидкоплинність часу,
Не спинить появу самоти.
Вже байдужість маревного саду
Не покличе линути в світи,
Щоби дві душі із світу марень, –
Ти і я, удвох, за вітром вслід
Зринули за мрією під хмари,
Високо й далеко від землі.
10.04.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527520
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: Martsin Slavo