І кожен баче це проходячи повз НИХ
Самотність - сумні очі і холодне тіло
ВОНИ не бідні, хоч і бачили немало лих,
Міцно тримались в цьому світі через силу..
Щоденні будні, біля смітників сніданок
Якщо отой сніданок звісно буде..
Живуть не знаючи, чи є наступний ранок
Що день - то злішими стають навколо люди.
А ти живеш не знаючи біди
Не знаючи на скільки ЇМ важко жити
Наскільки хочеться звичайної води,
Наскільки хочеться хоч раз побути ситим..
Від НИХ відмовилися "рідні" опікуни́
Залишили вмирати серед міста
"Ми не здамося", - скажуть всі ВОНИ
"Не будемо чекать на цьому місці."
Мене вражає ЇХНЯ сила волі
Незламний дух, бажання просто жити
Чому така тяжка у НИХ тут доля?
Чому не можна щоби не тужити?
Я не забуду ВАС УСІХ, ВИ вічно в серці
Не забувайте, любі, ми ВАС любим всі
З болем пам'ятатиму моменти ці
Покинуті на вулицях улюбленці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527471
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: Aizek