Я знову падаю в нірвану –
стікає кров з мого чола,
я гостю зустрічав незвану,
а то любов моя була.
На ліжку ноги і правиця,
в нірвані сива голова,
а поруч згорблена дівиця
й насухо вибриті слова.
Нірвана виплакана сіллю
вушної болі та зубів,
і пахне вицвілою пріллю
в мерседесованій юрбі.
Нірвана, отже все спочатку –
я знову п’яний без вина;
нірвана – спогад, як печатка,
що повернулася весна.
Створено 8. 07. 2005 року (17:35 – 18:00), м. Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527445
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2014
автор: Т. Василько