Я з дому осінь виганяю,
Сльоту холодну не люблю,
І воронів набридлу зграю
Вже не сприймаю й не сприйму,
А з ними і калюжі сірі,
І грязь, і дощ – все впереміж,
Потуги бідності несмілі,
Що ріжуть душу, наче ніж.
Така хитка пора осіння,
Зневірюється в ній душа,
Де волі, народившись, пісня
Вмирає в серці жебрака.
Прийде потому холод, вітер,
Мороз від люті заскрипить,
І на шибках холодні квіти
Намалювати поспішить.
Нащо мені ті візерунки?
Я жду весну, в ній – сміх дітей.
То ж забирайся осінь хутко
Подалі від моїх дверей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527204
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2014
автор: Г. Король