Плече до плеча - йдемо стежкою в вічність,
А осінь каймує, знай, золотить скатертину.
Пусте вбачати в лабіринті логічність,
Де страх невідомості так штовхає у спину.
Шлях пригод вготований долею, певно,
У магнітних полярностях пошук щастя вести.
Вгамувати не сила потяг, де кревно,
До тремтіння в колінах бажання єдине - ти.
В немилість впадати, де в’язь пуповинна
Вкривається потом та ниє в тривожному сні.
І в обійми штовхає вервечка струмна,
У зові кохання рвучи всі замки навісні.
01.10.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2014
автор: Валентина Ланевич