порожні очі не випромінюють світло
і не примушують серце гупати
як у кузні залізне начиння
не обпікають вогнем
як каміння у лазні
і не пропалюють наскрізь
наче сонця проміння
вони зовсім не сяють
бо в них загублене щастя
і кожного разу коли ти в них топиш погляд
завмирає у серці непевна стурбована радість
та сміється зухвало тобі
твоя власна доля
30 вересня 2014 року [16:51]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Віктор Шупер