Руками тримаєш своє обличчя і плачеш,
Для тебе напевно це звично, а як же інакше?
Світло із вікон ліхтарів окутає твої сльози,
Ти думаєш, як далі жити? Я думаю, це не серйозно!
Хіба не читала ти в прозі про ситуації схожі,
Ну звісно, ти хочеш усе життя бути зі мною в одному ложі,
Та мене тривожить не те, що ми роз’єднаємо мости,
Я чекав на царицю пустель, але вітер чар твоїх затих.
Просто прости за те, що дарую тобі лиш сльози,
Може мій розум колись збагне, що я втратив тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526813
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 30.09.2014
автор: I-ney