Мені б з тобою, сонце, в вись
Й в глибини океану,
Вина і, як у снах колись,
Лиш сонцем гріти рани…
З тобою б і в пустелю,
Й в думок шалені повені.
З твоїм теплом всі скелі –
Ніщо: крихкі й оголені…
В очах твоїх лиш блиск добра,
Казкових хвиль натхнення
І моря спів, що я обрав
На мисі «Сіродення»…
І зіркою тебе б назвати,
Але у цього океану
З медовим ароматом м’яти
Просте, мов рай, ім`я.......
ДТХ
29.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526785
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Микита Баян