Обличчя - маска для сторонніх згуб,
примара, що чекає гриму,
як лялька для холодних губ
і для спокуси хибний стимул...
Щодня ховаємо під нею душу -
оту крилату часточку життя,
і я її ніколи більше не порушу,
бо надто тонке почуттів шиття.
Лиш поглядом ковзу крізь очі
у глибину усіх глибин,
з дитинства хибно напророчив
шукаючи у часі вірний плин...
Усі живуть неначе вічний карнавал
закриє подих правді до кінця,
і вже вслухаємось в брехні вокал
забувши про правдивого співця...
Який співав давно...в дитинстві...
в його словах звучала правда й чистота,
під воском в захваті барвисті
зачахнуть вщент...кохання й простота...
Тож вмійте відшукати діаманти
серед мінливих скелець із гламуру,
бо кращі на землі таланти
не віднайти поки не зруйнувати муру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526770
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Турист