Небо осінню дихає,
Тихо так, ніжно так…
В унісон із тремтінням
Кленового жовтого листя…
І спокійні байки приколихують
Тепло так, сонно так…
Покриває вуаль все довкола
Осіння імлиста…
Пахне мріями тими,
Які у дитинстві наснилися…
Панна осінь прийшла,
А вони дотепер не здійснилися…
І тікає стежина блакитна ,
Застелена золотом...
Загортаюсь у плед,
Бо повіяло з поля вже холодом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526751
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Наталія Ярема