Кипить, як побачу де кралечку нашу,
Ох ці ж українки, красиві ж усі.
Люблю Валентинку, Марічку і Сташу,
Як промені ранні в грайливій ясі.
Приспів:
Коли вони поруч, я наче в нірвані,
Не можу, я мимо пройти.
Від них, я в захваті, в постійнім дурмані,
Як впоєні медом сади.
Роки зупиніться, розгнуздані коні,
Прошу не мішайте кохати й любить.
Як щем не лягайте в посріблені скроні
Бо кров ще нуртує й в зіницях блищить.
*
Це ж скільки не спито ще і не зціловано,
Моя прохолодо в ранковій росі..!
І сумно і гаряче, серце стурбоване
Ну як не черпати із вас криниці.
*
Не можу змиритись, відмовить спокусі,
Малим облизали у небі зірки.
Чомусь колихали мене на обрусі
Тож як не любить мені вас жіночки..?
Приспів:
Коли вони поруч, я наче в нірвані,
Не можу, я мимо пройти.
Від них, я в захваті, в постійнім дурмані,
Як впоєні медом сади.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526675
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Дід Миколай