Я – собака. Я твій золотий собака.
Я спатиму під твоїм домом,
І коли жарінь, і мряка.
Я - собака. Віддане навік створіння.
Вірним до своєї смерті, я для тебе стану псом.
Та ти ж до мене з копанцями, я ж до тебе з язиком.
Я – собака. І, б здавалось, маю зуби.
Для тебе я страшний замурзаник поганий,
Але ж ти те не бачиш, що я є незрівнянний.
Я берегти б міг завжди, лягав би я до твоїх ніг.
Та, бачу, ти лиш хочеш «врізати» мені «між ріг».
Я – собака. Я наївний твій товариш.
Ти лиш гладнула раз, а тепер мене не збавиш.
Та хто в тім винен, що бездомний я?
Чомусь не потрібна всім вірність моя.
Тож, далі плачте, що вас кидають кохані,
А я поки залижу від рук злих ваших рани.
Я твій собака, той, що зветься «друг людини».
Любитимеш мене – то вік те’ не покину.
Не виганяй мене з-під твоїх дверей.
Не кидай у світі байдужих людей…
Вірну до своєї смерті, матимеш ти собачину.
23.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526489
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 28.09.2014
автор: Avsian