Ось осінь дещиця руда
Твій светрик частина тепла
Минуча, як вітер грози
Прекрасна мов свіжість сльози
Тут поруч полум’я каміна
Дощів не буде видно
І терен синьо-багряний
Збирай, але вина з нього не пий
А тільки чай з останньої ромашки
Й з трави-полину спотикач
Небо розріжуть блискавиці-шпашки
Лиш грім той знає плач
Минула тепла і ласкава
Чарівна дівчинка руда
Є ж справедлива її мама
У нас спита: де радість, ну і де біда ?
А потім заридає журно
Від того болю, що довкіль
Згубили зміст ми твій священний руно
Залишивши лиш гній та цвіль
Ще білий цвіт зими далеко
Щоб всі гріхи та й приховати
Ти ж повернись із тих країв доле-лелеко
Тебе у снах ми будем аж до весни споглядати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526436
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2014
автор: Андре Ільєн*