Чого ж вона сидить така сумна?
І просить дати їй промінчик світла?
Це не вона- а лиш її душа...
Рве і гуде холодним вітром.
У ній немає вже ні крапельки тепла.
Уже ніщо й ніколи не зігріє...
Бо людина- колись кохана й дорога,
Зараз ножі у душу сіє.
Вона стоїть на прірві двох доріг.
І згадує ті митті, як кохали...
І по щоці лише сльоза тече,
Бо парою вони так і не стали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526266
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2014
автор: Irisha Kuz