Я в долонях затисну ікону,
І з молитвою тихо зіллюсь.
До Христа, Всемогутнього Бога
Знов покаюсь і знов помолюсь.
Боже, Правий, як хочеться миру
Для моєї святої землі!
І для діток, щоб завжди світили
Сонця промені, а не війни.
Щоб завжди матерям своїм діти
Із любов’ю до лагідних рук,
Дарували безкрай живих квітів
І ніколи не було розлук.
І безсонними літа ночами
Колисати маленьке дитя.
Милуватися доні очима
І безтями любити життя.
Я з долонь відпускаю ікону
Знаю, чує молитву Творець
І нехай вже ніхто не відчує
Біль мільйонів українських сердець!
31.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526082
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: V.Gapcic