Плети, плети, павуче, павутину.
Я вже давно заплуталась у ній.
Ніхто це божевілля не зупинить,
Тому плети й спинятися не смій!
І невловимо палкі твої дотики
Мені виймають душу і нутро.
Твої уста для мене мов наркотики,
Залежна я від них давним давно.
Плети, павуче, бався, як зі здобиччю.
Тобі відкриті простягну долоні.
Лиш потім, нову жертву собі ловлячи,
Померти дай спокійно у полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525951
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: Олеся Руда