Завжди когось не розуміють,
І безліч слів, і безліч сліз.
А деякі прощати вміють,
А інші там, де повно кіз.
Коли ти справедливий,інші
Тебе марнують тільки лиш.
Коли ти кажеш слова втішні,
Вони кепкують ще дивніш.
У світі сто доріг тривоги,
І ти один між них стоїш.
Тебе обходять застороги,
Але ти не обходиш їх.
У тебе є душа і серце,
Цей світ є бездною образ.
Лиш втіхи і добра відерце,
Ну а байдужість на показ.
Зачинена доба курйозів,
Тепер лише одні думки:
Як ошукати на порозі
І обікрасти залюбки.
Навіщо мати тепер друзів?
Довіри в серці вже нема.
У світі тисяч боягузів,
Що виступають крадькома.
Отож, і де головна думка?
Не має того,що було.
Бо світ-то дикая чаклунка,
А не життєве джерело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525776
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Ashley Taylor