Иван Франко
ГИМН
Вместо пролога
Жив извечный революционер –
Дух, что тело в бой уводит,
В бой за счастье и свободу, -
Жив сей дух в нас и теперь.
Ни попов святейших пытки,
Ни тюремный царский быт наш,
Ни с оружием войска,
И ни пушек злая сталь,
Ни шпионов ремесло
Смирить его не помогло.
Не умер он! Еще живет,
Хоть и давным-давно родился,
Сейчас лишь самоутвердился
И силы за собой ведет.
Он продвигается, крепчает,
В движеньи силы набирает,
И словом сильным, как трубой
Зовет он миллионы в бой-
А миллионы в марше радо
В бои идут, и им в награду
Глас духа слышен отовсюду:
В домишках у простого люда,
В простеньких хатках мужиков,
И у ремесленных станков.
А в тех местах, где он раздастся,
Исчезнут беды и несчастья,
И вот родится у народа
Потребность добывать свободу!
Пусть сыновьям, коль не себе
Свободу, счастье в той борьбе.
Жив извечный революционер –
Дух, наука, мысль и воля.
Не предать во чистом поле
И нам не уступить теперь.
Ведь развалилась зла машина,
И прокатилась, как лавина
Нигде не отыскать той силы,
Чтобы её остановила,
Чтоб затушить она смогла,
Дни к нам идущего добра!
Іван Франко
ГІМН
Замість пролога
Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськiї тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, —
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
1880
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525670
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 25.09.2014
автор: Володимир Туленко