http://www.youtube.com/watch?v=XVekJTmtwqM
авто палає, за кермом немає нікого
і канави забиті тисячами одиноких самовбивць
і віють темні вітри.
уряд корумпований
і ми зовсім одурманені -
радіо увімкнене і фіранки засунуті.
ми замкнені у череві ціеї жахливої машини
і вона стікає кров'ю.
сонце сідає
і білборди витріщаються на нас,
всі прапори мертві на своїх щоглах.
це сталося так:
будівлі провалилися у себе,
матері, схопивши дітей,
пробиралися крізь руїни
і рвали волосся на голові.
небокрай був чудовим, палаючи,
покручені шматки металу тяглися догори,
все було омите тоненьким оранжевим серпанком.
я сказав, "поцілуй мене, ти прекрасна,
це дійсно останні дні".
ти вчепилась у мою руку
і ми поринули у все це
ніби у сон
або гарячку.
одного ранку ми прокинулись і відчули,
ніби впали ще трохи нижче.
воістину, це долина смерті.
я відкрив свій гаманець
і він був повен крові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525647
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Saturnus