вона поселилась в твоїй голові
зломивши всі захисти і щити
все ще чекаю на бурі. на снігові
й досі вірю в таких як ти
мої вокзали мене забирають назад
ти їдеш зі мною, вмостившись десь межи ребер
хочеться кинутись в вир щоб не в час і не в лад
і дарувати тобі /але справжньому/ трохи себе
розмови і доторки. посмішки. жести. слова
я переможена навіть без спроби двобою
здалося б більше світи не ділити на два
й бути завжди собою /з тобою/
та в мене вокзали і ми вже давно полюси
а неї цілунки з присмаком стиглих вишень
лиш попри всі мої мінуси чи плюси
вона тобі не напише
Помаранчева дівчинка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525592
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Помаранчева дівчинка