Хтось із цієї пляшки не допив
і джин пробив оточення криштальне...
На землю - Вітер у короні злив
та крон танок мереживно-спіральний.
Ця темінь з рук не хоче відпускать
і розмовляє гострими тонами.
Гілля та дроту сплетених багать
розпалено між стінами та нами.
Щось б'є у скло. Щось проситься сюди.
І мерехтить між гілля неба простір.
Це світ палає. Зметено сади
та всі афіші зідрано зі злості.
Дерева йдуть не одірвавши ніг.
Нам не втекти, цей Вітер світом ходить
і зазира у двері, за поріг,
і воду ллє на вікна і на сходи.
Сиди й мовчи. Цей велет досі злий.
Він обдирає руки об цеглини.
І сипле дощ, могутній та сліпий.
Нам не втікти од жодної краплини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525588
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Невідомий Автор