Ой вербице-вербо –
душе завербіла,
нащо в’яжеш верву,
як усе згоріло?
Залишився попіл
та ще дим по світу –
не розвіє полем
того вітер, вітер…
Та й не сквітне цвітом,
що в душі зболіло –
було тепле літо,
літо відлітіло.
Ой вербице-вербо –
душе завербіла,
нащо в’яжеш верву,
як усе згоріло?
Створено 25. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 92.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525443
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Т. Василько