Прости, мій Боже. Часом, вийду з сил,
Заплаче серце, мов мала дитина.
У кожного бува така година,
Коли вкриває душу сірий пил.
Тобі цей стан не ставлю за вину.
Бо знаю, що Ти люблячий є Тато,
Що змиє будень сльози, прийде свято,
Що біль, мов грім виводить ізі сну.
І хай сьогодні смуток на вікні
Малює темну непроглядну хмару,
Я знаю, вип’ю Божого нектару,
Заграють лоском крила на спині.
Вчорашнє. Сьогодні - душевна рівновага, дяка Господу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525365
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)