Стискають душу ребра-обручі.
Та гени гріє Діоген.
Ця осінь серце має кобряче.
Саморозп’явся бог богем.
І я буд(д)ую місто в місті
в містичній пристані мостів.
Не наплоди іуд, пречиста,
і познімай сонця з хрестів.
Моя ти музо і примаро,
ти є. й ніде тебе нема.
Втомився бути я Ікаром.
Для мене й тиша не німа.
Зів’яли крила мої з листя,
налились золотом важким.
Зроби ж щось, грішнице пречиста,
переверни мої рядки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525290
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Олександр Букатюк