Небо хустку вдягає в сіро-чорні тони –
Ввись ключем відлітають України сини.
Буря кронами грає, гілки гне до землі.
Небо ридма ридає - сльози сіллю в зелі.
Був солдат і не стало. Його свічка стекла.
Кров свободою грала, біль за Неньку пекла.
Мати ждала і мила. Але все вхолосту.
Його Градом накрило. Він стояв на посту.
Мати сохне з розпуки. Жалю повні коші.
І стискаються руки . Гнів росте у душі.
І свої, і заброди злу відкрили вікно.
Але дасть свої сходи перемоги зерно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525134
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.09.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)