Засипало листя дорогу до тебе
Можливо навмисно,можливо так треба.
Я бачу лиш тiнь у холоднiм саду,
Крiзь спогади лину,до тебе iду.
У теплiй долонi краплина надiї,
А тепла сльоза,то є мої мрiї.
I серце мов вiчний холодний магнiт,
Притягує сонце,притягує свiт.
Я не боюсь доторкнутись до неба,
Але я без тебе,менi це не треба.
Я зараз дружу лише з темнотою,
Приносить вона менi лiки вiд болю.
Я зараз милуюсь лише зорепадом,
А серце побите малим,теплим градом.
У тихому розпачi плаче душа,
Тебе забуваю,але не спiша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524914
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Горобець Наталія