Я часом повертаюся додому,
Але в думках, немовби несвідомо.
До рідної домівки, лісових птахів,
Туди, де народився й вмерти я хотів...
Додому… де гаї й поля геть рідні,
Земля та небо дихають завжди теплом.
Ласкаве сонце, навіть в час обідній,
Примхливо бавить світлом над моїм чолом.
Додому до такої любої оселі,
Зустріне знов мене, немов кохана…
І я вночі порину в сни її веселі,
В дитячі мрії... з нею, до світання.
(P.S. Дякую янголу за натхнення!)
21.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524887
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Микита Баян