[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RC8v2P9tDxo[/youtube]
Сумує берізка на скелі,
малює в уяві своїй
заручених пари веселі,
наповнені співом гаї.
І бачить себе вона в парі –
у радісну зоряну мить
стожарять її очі карі
і солодко серце щемить.
Її наречений говорить
найкращі у світі слова,
і лине, де тихії звори,
їх музика вічно жива.
Уяви живі акварелі,
не блякнуть з літами вони, –
берізка, прикута до скелі,
виплакує думи у сни.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
[i]Виконання Олександри Сомиш[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2014
автор: Т. Василько