Взяв я долю у руки свої,
Попросив її бути зі мною
І у час, як мовчать солов’ї,
Повернутись до мене весною.
Цілий рік тобі проліски ніс,
А медунками пахло повітря,
Я кохання у небо возніс,
Де сіяла веселки палітра.
І лунало із неба: «Люблю!»
І росли в мене крила щоранку,
І зникали хвилини жалю,
А кохання не ждало світанку.
Знов співала любов у душі
І чекала до першої зірки,
Я ніколи ще так не грішив
І цілунок не був такий гіркий…
Та нарешті і я полетів…
Крила виросли, стали міцними…
І бракує мені нині слів,
Бо ми стали обоє щасливі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524655
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2014
автор: Віталій Назарук