На кожному кроці мене переслідують спогади.
Хоч я й не боюся, та все ж, варто їх уникати.
Давно вже розбіглися, кожен своїми дорогами.
І з часом здається, що це не така й значна втрата.
Він просто був поряд, та ким був для мене, не знаю.
Він не відпускав мене, але, все ж, і не тримав.
Він показав мені всі смаки пекла і раю.
А голос його був миліший від шелесту трав.
Я слухала часто, коли говорив він дурниці,
Не перебивала ніколи, і вірила свято:
Навіщо йому журавель якщо має синицю?
Якщо я є поряд, то інших не треба шукати.
Та все ж, його кликали інші, чужі пороги,
І в слабкості цій він собі відмовляти не міг.
Заради минучого, кинув любов попід ноги.
Пішов у блукання чужих і далеких доріг.
Катерина Макарук
(bard of pain)
20.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524642
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2014
автор: Mysteria